Грузинський сценарій: що мається на увазі?
Так званий «грузинський сценарій» завершення війни в Україні — це умовна модель, яку наводять окремі західні аналітики та фінансові установи, зокрема JPMorgan. Йдеться не про повну перемогу або капітуляцію однієї зі сторін, а про припинення активної фази бойових дій без укладання всеосяжного мирного договору. У такому сценарії Україна опиняється у стані замороженого конфлікту, коли фронт стабілізується, але окуповані території залишаються під контролем Росії, а загроза нової ескалації не зникає.
Цей варіант передбачає поступове зниження рівня міжнародної уваги до України, скорочення обсягів військової та фінансової допомоги з боку Заходу, втрату імпульсу євроінтеграційних процесів та затягування або повне блокування вступу до НАТО. Внутрішньополітична ситуація при цьому може ускладнюватися: з’являються сили, що апелюють до втоми від війни, а через кілька виборчих циклів можливе посилення проросійського вектора в політичному житті. У такому контексті існує загроза, що Україна частково або повністю може опинитися в зоні впливу Кремля — або хоча б втратити шанс на остаточний вихід з нього.
Термін «грузинський» у цьому випадку є алюзією на ситуацію після війни в Грузії 2008 року, коли Росія встановила контроль над частиною території, а міжнародна реакція виявилася обмеженою. Згодом у самій Грузії почали зміцнювати позиції сили, орієнтовані на де-факто зближення з Росією. Саме таку траєкторію розвитку деякі експерти розглядають як один із можливих ризиків для України, якщо війна завершиться не перемогою, а компромісною зупинкою на невигідних умовах.
Що таке “грузинський сценарій” у контексті Грузії?
Короткий екскурс у війну 2008 року:
- Дата конфлікту: серпень 2008 року.
- Сторони: Росія та сепаратистські формування Південної Осетії й Абхазії проти Грузії.
- Тривалість: 5 днів активної фази (7–12 серпня).
- Наслідки: Росія фактично анексувала Південну Осетію та Абхазію, визнавши їх “незалежними державами”.
Після цього:
- Захід не надав серйозної військової відповіді;
- курс на євроінтеграцію був сповільнений;
- відбулося поступове повернення проросійських політиків (уряд “Грузинської мрії”);
- фактична заморозка питання вступу до НАТО.
В тему – провал українського контрнаступу 2023 хто винен та що завадило успіху
Відмінності між Україною та Грузією
| Параметр | Грузія (2008) | Україна (2022–2025) |
|---|---|---|
| Тривалість війни | 5 днів | 4 роки і далі триває |
| Масштаб війни | Обмежене вторгнення | Повномасштабна війна на тисячі км фронту |
| Мобілізація населення | Часткова | Суцільна мобілізація, мільйони охоплені війною |
| Втрати серед військових та цивільних | Сотні | Десятки, можливо сотні тисяч |
| Підтримка Заходу | Обмежена риторика | Масштабна військова, фінансова та політична підтримка |
| Політична консолідація | Помірна | Висока, зростає політична зрілість суспільства |
Чому “грузинський сценарій” малоймовірний для України?
- Глибина втрат і рівень залучення суспільства.
Українці не готові погодитися на втрату територій після такого рівня жертв. На відміну від Грузії, де суспільство не було мобілізованим, в Україні майже кожна родина так чи інакше постраждала від війни. - Висока національна свідомість.
Після Бучі, Маріуполя, Ізюма та тисяч інших трагедій неможливо “забути” війну чи погодитися на “заморожування”. - Геополітична вага України.
Україна — країна на межі між НАТО та РФ, із потужним сільським господарством, ресурсами та 40-мільйонним населенням. Вона занадто важлива, щоб світ просто “відвернувся”. - Українська влада та армія не вичерпали ресурсу.
Попри втому, українська армія не деморалізована. Армія Грузії 2008 року капітулювала фактично за кілька днів. Українці продовжують воювати, навіть за браку ресурсів. - Прозахідний курс незворотний.
На відміну від Грузії, де з часом прийшов проросійський уряд, в Україні будь-яка спроба реваншу Кремля викликає масштабний опір.
Це цікаво – потоплення крейсера “Москва”: ключовий момент у боротьбі України за Чорне море
Проте загрози залишаються
Однак слід враховувати:
- втома західних суспільств;
- брак швидкої перемоги може сприяти радикалізації в самій Україні;
- економічна вразливість на фоні тривалої війни.
“Грузинський сценарій” — це справжній виклик для України. Він нагадує: війна може закінчитися не перемогою, а стагнацією. Проте нинішній стан справ, глибина конфлікту, рівень суспільного спротиву та геополітична значущість України дають підстави вважати, що механічне перенесення грузинської моделі — некоректне. Україна вже заплатила занадто велику ціну, аби дозволити собі заморожений конфлікт і повернення до “сірої зони” російського впливу.
