Останні заяви представників американської адміністрації викликають значне занепокоєння. Радник із національної безпеки Волц під час інтерв’ю дав зрозуміти, що США схиляються до варіанту закінчення війни шляхом територіальних поступок України. Це не лише ставить під сумнів міжнародне право, а й створює небезпечний прецедент у світовій політиці.
Поступки територіями як норма?
Згідно зі словами Волца, війна має закінчитися через переговори, де Україна повинна поступитися частиною своєї території. Таким чином, американська сторона фактично визнає право агресора на захоплення територій, якщо він достатньо наполегливий та жорстокий у своїх діях. Це небезпечний сигнал для всього світу.
Якщо такі підходи будуть закріплені на міжнародній арені, то вони можуть підштовхнути інші авторитарні режими до аналогічних дій. Історія знає чимало випадків, коли агресія винагороджувалася слабкістю та поступками. Політика умиротворення, яку колись застосовували до нацистської Німеччини, лише посилила її апетити. Чи повторює світ цю помилку сьогодні?
США: стратегічний розрахунок чи відмова від принципів?
Заяви про необхідність поступок викликають закономірне питання: чи готові Сполучені Штати змінити свою позицію щодо підтримки України? Волц прямо говорить про обмежене терпіння американських платників податків до надання фінансової допомоги Києву. Це може свідчити про прагнення Вашингтона завершити війну за будь-яку ціну, навіть якщо це означає порушення принципів міжнародного права.
Однак така позиція суперечить фундаментальним цінностям, які відстоювала Америка впродовж десятиліть. США завжди позиціонували себе як гарант стабільності та демократії у світі. Проте сьогоднішні заяви створюють небезпечний прецедент: якщо країна-агресор, маючи військову перевагу, може диктувати свої умови, то міжнародний порядок під загрозою.
До речі – втрати американського лідерства у світі та нова роль Європи
Історичний паралель: гіпотетичний сценарій Другої світової війни
Уявімо, що після Сталінградської битви, яка стала переломним моментом у Другій світовій війні, президент США Франклін Рузвельт телефонує Йосипу Сталіну та пропонує замиритися з Гітлером. Він аргументує це тим, що війна виснажує ресурси США і їхніх союзників, а німецька армія все ще контролює значну частину окупованих територій.
“Слухайте, Йосипе, – міг би сказати Рузвельт, – давайте припинимо це кровопролиття. Можливо, якщо ви поступитеся Гітлеру Україною та Білоруссю, це дозволить вам зберегти Росію. Усе одно у вас попереду ще довгі роки відновлення. Гітлер отримає те, що вже під його контролем, а світ отримає мир. Це раціональний вихід, чи не так?”
Якби Сталін прийняв таку логіку, сьогодні світ виглядав би зовсім інакше. Така політика “компромісів” дала б Гітлеру змогу зберегти контроль над завойованими землями, відновити сили і, можливо, продовжити експансію. Саме тому антигітлерівська коаліція не розглядала варіант переговорів – війна мала бути виграна, а агресор покараний.
Теперішній підхід деяких американських політиків нагадує подібну абсурдну пропозицію: “Росія вже завоювала частину території України, тож давайте закріпимо цей статус-кво заради миру”. Але історія показує, що агресори не зупиняються на поступках – вони сприймають їх як слабкість і стимул для нових загарбань.
В тему – політика Трампа як бізнес-модель: коли США можуть відкинути принципи заради прибутку
Небезпека глобального ефекту доміно
Якщо Росії вдасться закріпити свої завоювання за рахунок територіальних поступок України, це може стати сигналом для інших держав. Китай може посилити свої претензії на Тайвань, Північна Корея – на Південну Корею, а інші авторитарні режими – на сусідні країни. Це відкриває скриньку Пандори, яка може призвести до численних конфліктів у всьому світі.
Україна жорстко відкидає такі підходи, наголошуючи, що будь-які територіальні поступки – це пряма легітимізація агресії. Президент Зеленський неодноразово заявляв, що Україна не буде торгувати своєю територією, адже це питання не лише національної безпеки, а й справедливості для мільйонів громадян, які постраждали від російської агресії.
Заява Волца демонструє серйозний зсув у підході США до війни в Україні. Якщо територіальні поступки стануть частиною переговорного процесу, це означатиме, що міжнародне право більше не діє, а агресія приносить реальні дивіденди.
Україна продовжує боротьбу за свою незалежність і територіальну цілісність, і підтримка партнерів повинна залишатися непохитною. Інакше світ може опинитися на межі нової епохи глобальної нестабільності, де війни та загарбницька політика стануть прийнятним способом ведення міжнародних справ.
Варто замислитися: чи справді Сполучені Штати готові змінити свою роль у світі та піти на компроміси, які лише розпалять нові війни?
