Як Україна змінила дату вшанування перемоги над нацизмом
Довгий час в Україні, як і в Радянському Союзі, 9 травня було офіційним святом — “Днем Перемоги”. Проте це свято несло в собі радянське ідеологічне навантаження, яке мало мало спільного з реальним болем мільйонів людей, що пережили жахіття війни. З часом українське суспільство усвідомило, що таке сприйняття перемоги — спотворене, мілітаризоване та політизоване.
У 2023 році Україна змінила офіційну дату вшанування перемоги над нацизмом на 8 травня, приєднавшись до більшості європейських країн, які саме цього дня відзначають кінець Другої світової війни в Європі. Натомість 9 травня оголошено Днем Європи.
Що змінилося: нова парадигма пам’яті
Відмова від радянської традиції
Радянський підхід до 9 травня — це культ перемоги, з парадами, георгіївськими стрічками, гучною пропагандою та глорифікацією армії. Такий підхід підміняв пам’ять про трагедію війни гучною риторикою сили. Росія продовжила цю традицію, перетворивши 9 травня на головний інструмент державної пропаганди: з елементами шантажу світу, виправданням агресії та демонстративною мілітаризацією.
Український погляд
Новий підхід України — це не про тріумф, а про скорботу. 8 травня в Україні — День памʼяті та перемоги над нацизмом, коли ми:
- вшановуємо загиблих;
- пам’ятаємо усіх борців проти нацизму, незалежно від національності;
- визнаємо трагізм війни, а не її “велич”.
Це європейська парадигма, де війна — не героїзм, а божевілля двох диктатур: гітлерівської і сталінської.
Не героїзація, а памʼять про жертви
Важливо усвідомити: Друга світова війна — не тільки про перемогу, а передусім про мільйони життів, зруйнованих родин, депортації, концтабори і нищення міст.
Українське суспільство все більше відходить від образу “солдата-переможця” і натомість обирає образ:
- людини, яка вижила;
- людини, яка втратила;
- людини, яка зробила моральний вибір, опираючись тоталітаризму.
Україна — частина європейського простору памʼяті
8 травня — це дата, яка поєднує Україну з Європою. Це жест єдності з цивілізованим світом, який пам’ятає війну не як привід для параду, а як трагедію людства.
Разом з тим, 9 травня в Україні стало Днем Європи — символічний крок, що закріплює наш вибір: не ізоляція, а інтеграція. Не “велика перемога над фашизмом”, а усвідомлення, що диктатори лише несуть смерть, а справжні перемоги — це мир, свобода і гідність.
Скасування святкування 9 травня як “Дня Перемоги” — це не просто зміна дати. Це розрив із радянським міфом, це вибір пам’ятати, а не прославляти війну, це усвідомлення, що жертв більше, ніж переможців. І що перемога — це не парад, а кінець насильства.
