Днями стало відомо, що перший заступник голови Херсонської облради Юрій Соболевський заявив про вихід зі складу партії “Слуга народу”. Це рішення він пояснив прагненням зберегти політичну неупередженість, що, на його думку, дозволить ефективніше працювати. Водночас він склав повноваження керівника обласного осередку партії, залишившись депутатом облради.
На перший погляд, це звичайне політичне рішення, яке не привернуло великої уваги. Однак якщо поглянути глибше, воно може свідчити про цікаву тенденцію. Локальні політики часто є першими, хто “відчуває” зміну політичного клімату, подібно до щурів, які покидають корабель перед штормом. Вони керуються інтуїцією та інсайдерською інформацією, щоб вчасно пристати до більш перспективної політичної сили.
Втеча Соболевського з президентської партії відбулася на доволі цікавому тлі подій. Херсонщина – це не просто область, це регіон, частково окупований росіянами, який російська влада вважає своїм пріоритетним напрямком. Володимир Путін прямо заявляв про свої наміри або повністю захопити цю територію, або змусити українську армію залишити її. І в цей момент один із ключових місцевих політиків вирішує дистанціюватися від української влади. Такий крок ставить під сумнів не лише довіру до Зеленського, а й впевненість у тому, що бодай частина Херсонщини залишиться під українським контролем.
Цілком можливо, що Соболевський таким чином прораховує майбутній розвиток подій. Його вихід зі “Слуги народу” може бути не просто політичним жестом, а спробою створити для себе запасний варіант. Якщо російська окупаційна влада повернеться в Херсон, чи не буде в нього можливості залишитися при владі, вже в новій адміністрації? Така поведінка має історичні паралелі: Володимир Сальдо також колись був відомим проукраїнським політиком, співав гімн України, носив вишиванку та був українським мером Херсона. А потім, після окупації, перейшов на бік ворога.
Це не означає, що Соболевський вже зараз зробив вибір на користь Росії. Але його дистанціювання від президентської партії в момент, коли Україна продовжує боротьбу за звільнення регіону, виглядає, як мінімум, підозріло. Політичні еліти на місцях часто діють обережно, розраховуючи ризики та шукаючи спосіб зберегти вплив за будь-якого розвитку подій.
Чи стане вихід Соболевського сигналом для інших місцевих політиків, чи це лише окремий випадок? Найближчі місяці дадуть відповідь на це питання.
