Херсонська область розташована у південній частині України, в басейні
нижньої течії р.Дніпро в межах Причорноморської низини, омивається Чорним і Азовським морями.
На сході Херсонська область межує із Запорізькою, на північному заході – з Миколаївською, на півночі – з Дніпропетровською областями, на півдні по Сивашу та Перекопському перешийку – з Автономною Республікою Крим.
По території області проходить державний кордон протяжністю 458 км, у тому числі по морях: Чорному – 350 км, Азовському – 108 км.
Унаслідок свого периферійного положення в Україні область має помірний показник сукупного індексу транспортно-географічної зручності.
Відстань від Херсона до Києва залізницею – 664 км, автомобільними шляхами – 605 км.
Генічеський район — самий південний в Херсонській області який межує з Кримом та Запорізською областю
Важливим фактором є значний вихід області до азово – чорноморського узбережжя, що дає можливості для розвитку туризму, а також активної участі у транскордонному співробітництві країн Чорноморського басейну.
Як природно-територіальний комплекс Херсонщина розташована в
південно-західній частині Східноєвропейської рівнини, її степовій зоні.
Усі лісові масиви, за винятком плавнів, штучного походження.
Територію області перетинають Дніпро та Дніпро-Бузький лиман, а
лівобережну частину – р. Інгулець.
Пропонуємо — Відпочинок на Азовському морі влітку в курортному містечку Генічеськ — всі залишаться задоволені
Унікальним явищем міжнародного значення є дельта Дніпра. Її водно-болотні угіддя знаходяться під захистом Рамсарської конвенції, ратифікованої Україною 15листопада 1997 року.
Лівобережна частина області має переважно рівнинний рельєф та
балочну місцевість уздовж Каховського водосховища та Дніпро-Бузького
лиману.
Курорти Херсонської області на Азовському морі — Генічеськ та Арабатська стрілка чекають влітку відпочиваючих
Правобережну частину характеризують рівнинно-подові, балочні,
яружні, схилові, заплавно-терасові типи місцевості.
В геоморфологічному відношенні область має найбільші абсолютні відмітки висот і слабкий похил на південь до узбережжя Чорного моря.
Розчленованість рельєфу незначна. Коливання відносних висот становить 50 – 80 м, на півдні – 20 – 30 м. Вододіли, особливо на лівобережжі, – це рівнини, які характеризуються наявністю замкнутих улоговин.
Ґрунти Херсонщини – важливий компонент її ландшафтів, що значною
мірою визначає спеціалізацію економіки області, спосіб життя її жителів.
Основними ґрунтами Херсонської області є чорноземи (звичайні та
південні), каштанові ґрунти (темно-каштанові та каштанові в комплексі із
солонцями і солончаками), оглеєні ґрунти подів і дернові ґрунти піщаних терас Дніпра.
Азовське море — відпочинок для туристів з дітьми
Однією з головних особливостей ґрунтів області в частині, що прилягає
до Азовського та Чорного морів, є досить великий вміст солей у них.
Клімат Херсонської області помірно-континентальний з порівняно
м’якою зимою (середні температури зимових місяців – -1
о – -3 оС) та спекотним і довгим літом (середні температури – +22о – +23оС, максимальні – більше 40оС).
Середньорічна температура дорівнює 9,3оС – 9,8оС і має стійку тенденцію до підвищення.
Середня багаторічна кількість опадів по області – близько 400 мм, але за останнє десятиріччя кількість опадів збільшилася.
Найбільш вологими районами північно-західні (450 – 470 мм), найменш – південні (300 мм). Херсонська область – це найбільш суха область України.
Переважна кількість опадів випадає влітку у вигляді злив, взимку сніговий покрив нестійкий, не тане кілька десятків днів, а в прибережній частині області ще менше – близько 15 днів.
Пансіонат Джерело Здоров’я на Арабатській стрілці пропонує гарний відпочинок кожного повоєнного літа
В останні роки, у зв’язку зі зміною клімату, сніговий покрив практично відсутній.
Клімату Херсонщини притаманні літні суховії – потужні вітри (понад
5 м/с) при низькій вологості (менше 30%) та високих температурах (вище 25оС).
Такі вітри негативно впливають на розвиток сільськогосподарських культур.
Мінерально-сировинна база області на 53,1% складається з корисних
копалин будівельної галузі, на 36,8% – із прісних та мінеральних підземних
вод, решта – паливно-енергетичні та гірничо-хімічні